Що таке емоційний інтелект (EQ) і чому він важливий?

— Із EPAM я півтора року. До цього був досвід у сфері навчання в ІТ, я також була тренеркою софт-скілів, працювала у приватній ІТ-академії, де навчалися діти від 6 до 18 років. Це дуже крутий досвід і я йому завдячую багатьма навичками, які сама отримала в процесі навчання з ними. Зараз продовжую відкриту тренінгову діяльність, маю приватну консультаційну практику, займаюсь індивідуальним психічним консультуванням ось уже 5 років.

Що таке емоційний інтелект (EQ)

— У самій назві поняття є все, що нам необхідно знати, — посміхається Ольга, — Емоційний інтелект — це все, що пов’язане з емоціями, з тим, як вони виникають, як проживаються, і тим, як ми можемо їх використати.

Якщо спробуємо визначити емоційний інтелект поруч із загальним інтелектом, то побачимо, що у них є багато спільного, не лише ті літери EQ та IQ. Емоційний інтелект можна визначити як сукупність навичок, які допомагають нам із усвідомленням та використанням наших емоцій та емоцій інших людей. Мені дуже подобається, що коли ми говоримо про емоційний інтелект, ми в першу чергу говоримо про власні емоції і лише потім переходимо до процесу комунікації з іншими людьми, до розуміння та здатності розпізнавати їхні емоції і приймати рішення на основі ситуації.

Є іще соціальний інтелект. Усі «інтелекти» між собою тісно пов’язані, бо використовують одні й ті ж принципи, мисленнєву здатність нашого мозку до аналізу інформації, яку ми отримуємо. Просто в IQ буде інформація якась загальна, ерудиція, технічні скіли, а в емоційному інтелекті — інформація пов’язана з емоціями, вона не завжди вербалізована, тобто не завжди оформлена у слова. Деякі люди говорять про свої емоції, а деякі тільки їх демонструють, і нам доводиться сидіти і намагатися якось ці сигнали розпізнавати. І в соціальному інтелекті — аналіз інформації в контексті взаємодії з іншими людьми, з великим та маленьким соціумом. І розуміння того, як ми будемо вести розмову (зі знайомими чи незнайомим людьми), як будемо в неї включатися, як — завершувати, і що на основі цього ми отримаємо.

Складові емоційного інтелекту

— Нині більшість науковців виділяють 5 основних компонентів:

• Самоусвідомлення. За результатами дослідження, опублікованого у European Journal of Business and Management, зі всіх опитаних працівників компанії, лише 61% повідомили, що здатні розпізнати і зрозуміти причину своїх емоцій, трохи більше 18 відсотків сказали, що деколи можуть це зробити, 20 процентів відповіли, що не розуміють своїх емоцій взагалі. Самоусвідомлення — здатність людини зрозуміти, що відбувається з нею, аналізувати причинно-наслідкові зв’язки між емоцією та причиною її появи. Приміром, коли людина в гніві майже постійно і не може визначити, звідки прийшла така емоція, то можемо говорити, що самоусвідомлення є на нижчому рівні.
• Навички спілкування. Тут важливо не те, про що ми говоримо, а те, як ми відчуваємо себе і співрозмовників у цій бесіді. Чи можемо ми зрозуміти за їхніми сигналами (вербальними чи невербальними), що тему треба змінити чи завершити розмову. Або ж ми зовсім не зважаємо на реакцію інших, і просто собі говоримо-говоримо далі і нам байдуже.
• Емпатія. Складова, яку часто розуміють неправильно, описуючи себе. Що ж це насправді? Процес емпатії передбачає співпереживання, співпроживання тих емоцій, які виникають в іншої людини. Розберемо кейс: Марія говорить із Максом і бачить, що він стискає кулаки, розповідаючи про щось емоційно. І Марія сидить і думає: «Він, напевно, злий». Ось це — не емпатія. Це просто логічний умовивід. Напротивагу цьому, якщо Макс про щось розповідає, а Марія відчуває, наскільки він злий в цей момент — це емпатія. У цьому випадку емоцію поділяють між собою. Що вищий у нас EQ, то сильніша здатність не лише до співпереживання, а й до відокремлення: приміром, Марія розуміє, чи зла у цей момент розмови із Максом, бо розділяє його емоцію, чи насправді сама зла.
• Самоконтроль. Був період у психології, коли вважалося, що можна контролювати цілком свої емоції, що цьому можна навчитися, і це дуже легко й допоможе нам і в роботі, і в особистому житті. Насправді емоції цілісно й повністю контролювати не можна. Емоції — складні конструкти, зачіпають і неврологічну, і соматичну, і психічну частину нашого існування. Що ми можемо — це контролювати нашу поведінку. І самоконтроль саме про це. Наприклад, ми розуміємо, що зараз у гніві, відчуваємо його, розуміємо із чим він пов’язаний, і також розуміємо, що не будемо через це трощити меблі чи розбивати стіни. Це означає, що ми будемо проявляти свої емоції в соціально прийнятний спосіб: і найприємніші, і найнеприємніші емоції будемо транслювати так, щоб не покалічити ні себе, ні інших.
• Самомотивація. Коли в достатньому контакті із собою, зі своїми емоційними станами і переживаннями, ми знаємо, що в цей конкретний момент може нас замотивувати чи демотивувати. Ми здатні самостійно регулюватися і розуміємо, що засмучені, але попри це все ще здатні працювати, спілкуватися з іншими людьми, зберігати свою функціональність.

Чому емоційний інтелект важливий в ІТ

— Думаю, твердження про необхідність софт-скілів і збільшення їхньої ваги в процесі найму і розвитку кар’єри пішло відтоді, як почали активно просувати тему EQ. Великі компанії в якийсь момент провели внутрішні дослідження і визначили, що люди із вищим емоційним інтелектом, порівняно з групою із нижчим емоційним інтелектом, розвивали свою кар’єру набагато швидше і якісніше. І навіть, коли вони кар’єру змінювали, часом докоренево, у відносно пізній період свого життя для зміни професії (хоча насправді немає такого поняття, як пізно), вони змогли з цим впоратися швидше і легше.

Проте я би не поспішала так беззаперечно стверджувати, що софт-скіли будуть переважати чи вже переважають над технічними скілами. Вони доволі рівнозначні, і ми мусимо приділяти достатньо уваги і тим, і тим. Оскільки під час процесу найму, особливо в ІТ-сфері, є кілька етапів інтерв’ю, на яких перевіряють різні навички. Якщо ми нафантазуємо собі ситуацію, коли в нас немає жодного технічного скіла, а софт-скіли прокачені, то з нами, звісно, буде приємно вести розмову, але технічне інтерв’ю ми не пройдемо. Тому я й кажу про рівнозначність: коли ми одночасно класно працюємо, і класно розповідаємо про те, як ми працюємо.

Щодо користі емоційного інтелекту в ІТ, то очевидно можна виділити декілька зон відповідальності працівника, в яких ці навички стануть у нагоді:

1. Покращена комунікація та взаємодія. Щоденні завдання приміром розробників чи бізнес-аналітиків зосереджені навколо спілкування: чи то з колегами, чи то з клієнтами. Високий EQ спеціаліста дасть йому змогу не лише налагоджувати продуктивну взаємодію з іншими, налаштовувати на бесіду і конструктив, а й краще слухати. Наприклад, дизайнер почув вимогу клієнта і має в режимі реального часу швидко обдумати проблему і запропонувати дієве рішення. На внутрішньому рівні ефективне спілкування допомагає долати бар’єри між працівниками, створювати інклюзивне і комфортне для роботи середовище в команді.
2. Внутрішня мотивація працівників. Внутрішня мотивація виникає, коли людина діє без будь-якого бажання отримати зовнішню винагороду. Тоді людина діє для себе, щоб бачити свій прогрес на проєкті, чи бажає якось підвищити свої знання й експертність. Працівники із вищим EQ частіше мотивуються саме внутрішніми факторами. Не чекають, щоб їх похвалили чи заохотили якось іще, а насолоджуються відчуттям чесно виконаної роботи. Для зростання в ІТ надзвичайно важлива мотивація. Однак, може бути ситуація, коли людина, яка не бажає вищої позиції, прийшла в компанію, щоб займатися виключно кодом, дуже любить свою справу і хоче бачити свої результати. Вона не хоче ходити до інших і питати: «Як там твоя частина коду, бо у нас горить дедлайн», — пояснює Ольга.
3. Емпатія, орієнтована на клієнта. Допомога клієнтам у сфері ІТ — одна з перших прерогатив. Чи то треба переробити сторінку на вебсайті, чи написати новий код для розробки певної фічі — більшість технічних вакансій пов’язані з усуненням проблем клієнтів. І коли справа доходить до пропозиції можливих рішень, розробникам із вищим емоційним інтелектом легше зрозуміти суть проблеми та діяти відповідно. Крім того, емпатія допомагає людям давати та отримувати зворотній зв’язок більш конструктивно. Хоча отримати негативний відгук про проєкт може бути неприємно, уміння швидко переварити зауваження та все обдумати — важлива навичка для безперервного розвитку.

Як визначити рівень емоційного інтелекту

Що стосується діагностики, то найочевидніший спосіб — пройтися по тих складових емоційного інтелекту, і проаналізувати, які з них і наскільки розвинуті.

Існують тести для визначення рівня EQ, водночас попереджу, що я би їм так сильно не довіряла, оскільки і загальний інтелект, і емоційний інтелект, і соціальний інтелект — це такі поняття, які ще досліджуються. Ті тести, які існують, вони можуть приблизно допомогти визначити нам, що там відбувається із нашим емоційним інтелектом. Їх легко знайти у відкритому доступі в інтернеті. Наприклад: ось цей чи цей.

Як використовувати емоційний інтелект

Дуже цінне в емоційному інтелекті — розуміння можливих інтеракцій (взаємодій) з іншими людьми, колегами. На прикладі small talk (короткої ввічливої розмови про позаробочі речі): деякі люди у командах обожнюють її, вони готові її вести, вона налаштовує їх на продуктивну розмову. Деякі — не люблять взагалі. Вони радше хочуть попрацювати, прийшли для роботи і мають на це повне право. Це бажання чи небажання ми можемо відчувати у своїх колегах, навіть якщо нечасто бачимо, або бачимо лише крізь вебку. Просто поспостерігайте за тим, як люди поводяться. Якщо колега любить small talk, то вона буде її ініціювати.

Бувають сигнали суперечливі, коли колега міг погодитися на small talk із поваги, але насправді був цим не дуже задоволений. Тоді ми можемо просто запитати. І таким чином теж проявляємо свій емоційний інтелект — а саме турботу. Розуміємо, що в іншої людини може бути інше уявлення, і проявляємо ініціативу, щоби це уявлення розпізнати.

Згодиться розуміння емоцій і під час непорозумінь на роботі. На тренінгах з вирішення конфліктів я люблю розповідати учасникам про метод аналізу конфлікту, який називається «Мапа конфлікту». Коли розбираємо складну ситуацію, треба спершу визначити суть проблеми і сторони. Після цього намагаємося зрозуміти, які у кожної сторони є страхи і потреби. І тут ми говоримо більше про емоції, ніж про якісь конкретні дії, про те, що відчувають інші люди. І потім учасникам дуже подобається, що зрештою виявляється, що страхи і потреби — це, по суті, одне й те саме. Наприклад, потреба — зберегти авторитет, а страх — його втратити. І як підсумок, ми в групі розбираємо, що може допомогти вирішити конфлікт у цій ситуації, а що може навіть зашкодити.

Зрештою, я запитую учасників, чи змінилося у них ставлення до цього кейсу, після аналізу. І більшість відповідає ствердно, бо зникає злість і незадоволення, а з’являється більше інтересу до того, чому так сталося. Це свідчить про те, що на початку вони оцінювали лише рівень поведінки, який є поверхневим, а потім заглибилися у рівень емоційний, глибинний, причинний, який недоступний до спостереження. Це конкретний приклад, де емоційний інтелект допомагає якщо не вирішити конфлікт, то принаймні не загубитися в ньому, не поставити під загрозу своє ментальне здоров’я, розгрібаючи негаразди.

Детальніше про способи вирішення конфліктів можна почитати у цій статті.

Як розвивати емоційний інтелект

Усе залежить від рівня, з якого ми починаємо, від нашої мотивації. Для когось це може бути складніше, але усім доступне, — підкреслює Ольга.

1. Один із найефективніших способів навчання емоційному і соціальному інтелекту — тренінги. Яка б не була тема тренінгу — вони усі глибоко орієнтовані на розвиток EQ, бо відбуваються у групах. Групи зазвичай складаються із людей, які не знають одне одного. Для того, щоб на тренінгу чогось навчитися, треба активно взаємодіяти з учасниками. Це — основа інтерактивного навчання. У процесі такої взаємодії люди часто про себе дізнаються щось нове. Буває таке, що спершу людина представляється і каже, що в житті не дуже соціально активна, а її потім найбільше чути, вона найініціативніша. Тобто її рівень самоусвідомлення до цього був некоректний. Після тренінгів зазвичай спостерігаємо таке явище як «віддалені наслідки». Незалежно від того, що вивчали на заняттях (soft skills, hard skills чи мови) воно потім процесується, нашаровується, і прокачує самомотивацію, самоусвідомлення, емпатію чи щось іще. Бо тренінгове середовище — безпечне, і це найкращий спосіб щось потренувати. У реальному соціумі усе складніше, ніхто не може гарантувати тобі повного комфорту. Тож спосіб перший — поступово переходити із групових навчань і тренінгів у реальне життя.
2. Спосіб другий я називаю «польове навчання». Це певний вихід із зони комфорту. Приміром, піти в офіс, почати знайомитися із новими людьми, пізнати когось, поговорити на знані й незнані теми. Головне в цьому — не перевантажити себе. Бо маємо розуміти, що «зона комфорту» — це не там, де комфортно, а це місце, яке комфортно не покидати. Якщо людина не бачить для себе цей варіант, як спосіб гарно провести час — це не для неї, є й інші прийнятні варіанти. Не обов’язково з головою занурюватися у якусь комунікацію, якщо зараз вона нам складно йде.
3. І третій спосіб, про який я мушу сказати, враховуючи свою другу спеціальність, — психотерапія. Вона буває і індивідуальна, і групова. Остання найбільше підходить для тренування навичок взаємодії із зовнішнім світом. Це неймовірний досвід для самоусвідомлення та саморефлексії і прокачування емоційного і соціального інтелекту, про який ми говоримо. Хоча це процес не завжди приємний, буває, люди плачуть, проявляють агресію, незадоволення, кричать. Але це нормально. Ми маємо на це право.

Висновки

— Розуміння емоцій (своїх і чужих) може стати ключем для кращих робочих стосунків, просування по кар’єрі, поліпшення самопочуття та зміцнення навичок спілкування.

Утім, якщо у нас високий EQ, це не означає, що ми не засмучуємося взагалі ніколи. Це означає, що ми дозволяємо собі засмутитися, коли відчуваємо таку емоцію. Дехто думає, що якщо розвинути ці навички, зокрема самоконтроль, то йому завжди буде добре, і він ніколи не буде відчувати жодних «негативних» емоцій взагалі. Це неправда. Ми будемо їх відчувати, але не будемо себе звинувачувати, будемо знати, що емоція скоро вщухне і не завадить нам зробити те, що ми запланували.

Щоб заглибитися у тему, можна ознайомитися із дослідженням, або почитати книгу «Як народжуються емоції» Лізи Фельдман Барретт.