Колеги починають дратувати, усе здається безглуздим і нецікавим: чи можна вигоріти навіть від улюбленої роботи?

Як зазвичай усе починається

— Існує поширена хибна думка, що якщо робота приносить задоволення, радість і насолоду, то від неї неможливо «вигоріти», — ділиться з нами Ольга. — Але що таке вигорання?

Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) визначила вигорання як синдром, який виникає внаслідок хронічного стресу на робочому місці та з яким не вдається впоратися.

Вигорання на улюбленій, цікавій і захопливій роботі може відбуватися так само часто, як і на нудній, безрадісній, нецікавій. І якщо про те, як діяти, коли робота тебе не влаштовує, написано й сказано вже досить багато, то з вигоранням від «роботи мрії» багато хто стикається раптово й несподівано.

Особливо різко можна вигоріти за зміни «нудної» діяльності на «роботу мрії». Здається, що нарешті сталося довгоочікуване: тепер ти весь час будеш насолоджуватися кожним робочим днем, і не потрібно більше ходити на роботу, яка витягувала всі сили. Але через деякий час ти раптом починаєш відчувати, що важко навіть думати про роботу, дедалі більше хочеться ухилятися від робочих обов’язків, мітингів, нових клієнтів і зустрічей. Дедалі частіше хочеться просто нічого не робити. Навіть думки про роботу стомлюють. Дедалі більше з’являється роздумів про про те, як би чудово було поїхати на Балі або Шрі-Ланку, відкрити там бар на пляжі й робити фігурки з кокоса. Сон стає поверхневим, і здається, що скільки б не спав, цього недостатньо. Колеги починають дратувати. Усе здається безглуздим і нецікавим.

Причини вигорання

— Вигорання від класної, цікавої та важливої роботи може відбуватися з різних причин, — розповідає Ольга.

Неправильна розстановка пріоритетів

Часто ми неправильно розподіляємо пріоритети наших життєвих завдань, де робота — це всього лише одна зі сфер життя, що вимагає нашої уваги та енергії. Ми захоплюємося цікавими проєктами й новими завданнями, з головою поринаємо в потік і насолоджуємося процесом створення нового продукту. Ми обростаємо новими навичками й компетенціями зі швидкістю світла, налагоджуємо нові й нові нетворкінгові зв’язки та відчуваємо, що ще ніколи не були такими продуктивними, крутими й чудовими.

Так ми стаємо неуважними до сигналів нашого тіла протягом тривалого періоду часу. День у день ми можемо сидіти в незручній позі, застигнувши в ній по кілька годин, і не помічати, що нам незручно. Ми можемо «забувати» про обід, про те, що хочеться попити води, до моменту, доки не почне мучити звірячий голод, або навпаки — доки не почне накочувати найсильніша втома до напівпритомного стану.

Зрештою втомлюється наше тіло, що дає нам енергію й ресурси, на яких базується наша життєдіяльність. Тіло виробляє гормони й дає енергію, на якій ми творимо, створюємо нове. Якщо «забивати» на тіло, приглушуючи його сигнали кавою, цукром або іншими стимуляторами, то не доведеться довго чекати на вихід із ладу всіх систем.

Незбалансованість

Через високу віддачу енергії робочим завданням інші сфери життя починають страждати й провисати. Наприклад, спорт, стосунки з близькими, хобі — усе це стає другорядним, менш важливим, ніж робочі завдання. Однак ці частини життя також є опорними, вони дають відчуття впевненості, підтримки, тепла, наповненості. Коли вони не підживлюються вашим внеском, то стають слабшими й перестають постачати вам ресурси.

Недостатня кількість перемикань

Наш мозок не може довгий час виконувати одну й ту саму роботу з однаково високою продуктивністю. Щоб робота префронтальної кори активізувалася, нам необхідні перемикання. Це можуть бути як перемикання між різними типами завдань (проведення мітингу з колегами, читання документації, написання коду й планування завтрашнього дня), так і перемикання контекстів. Наприклад, якщо ви були сфокусовані на важкому завданні, то за 20–40 хвилин роботи буде корисно змінити контекст і, наприклад, поговорити з колегами, пробігтися сходами, вийти на вулицю, вдихнути повітря й усвідомити, як ви почуваєтеся в цей момент.

Також дуже часто ми неусвідомлено залипаємо в думках про робочі завдання тоді, коли ми вже не на роботі: дорогою додому, на зустрічі з друзями, удома. Таким чином, ми лише вдаємо, що завдання змінилося, але наш мозок продовжує опрацьовувати невирішені робочі питання. Тут допоможе розвиток навички усвідомленості та свідомий вибір бути там, де ви є в цей момент. Якщо вже зустрілися з друзями, то присвятіть цей час повністю їм, а не згадуйте, які ще шматки функціональності вашого застосунку залишилися неперевіреними.

Відсутність базових цінностей

Навіть якщо вам вдається підтримувати work-life balance і всі частини вашого життя достатньо підживлюються й забезпечуються енергією та вкладенням сил, то це не звільняє вас від ризику вигорання повністю. Воно може статися, якщо:

• У вас щодня, на постійній основі присутній високий рівень стресу. Наприклад, не ладяться відносини з колегами або клієнтами, у команді назріли питання, які не виходить вирішити. Щодня ваші сили «підточує» помірно сильний стрес.
• Ви встигли адаптуватися до складності завдання, і воно стало для вас рутинним, монотонним й одноманітним. Вирішення задачі більше не приносить радості й стало буденністю.
• Ви не отримуєте того, на що розраховували на початку. Наприклад, ви весь рік працювали в надії отримати підвищення, але тепер стало зрозуміло, що вам воно точно не дістанеться. Цей факт став відомий, але робочі обов’язки залишилися ті самі. Або ви розраховували своїм блискучим внеском постійно отримувати захоплення й схвалення від клієнтів, а цього чомусь не відбувається.

— Робота приноситиме задоволення, зокрема моральне, якщо те, чим ви там займаєтеся, співвідноситься з вашими загальними, базовими життєвими цінностями, — вважає Ольга. — Тоді ви зможете щодня не просто животіти за комп’ютером або просиджувати робочий час від дзвінка до дзвінка, не просто брати участь у забігу «хто зробить найбільше завдань, і буде найбільший молодець», а робити те, заради чого ви живете й поза роботою. Наприклад, якщо вашою життєвою цінністю є «ділитися з іншими знаннями», то на будь-якій роботі, незалежно від вашої посади, ви зможете організувати свій робочий день так, щоб у ньому знаходилося місце для того, щоб поділитися вашим унікальним досвідом із тими, кому він буде корисний. Якщо ваша цінність у саморозвитку, то в будь-якій компанії ви зможете так налаштувати свою діяльність, що будете щодня вчитися чогось нового, відкривати якісь нові можливості та вміння. Якщо ж ваша цінність — відносини, то ви зможете вкладатися в цей сенс, обростаючи новими зв’язками й знайомствами, пізнаючи нових людей і роблячи з ними вашу спільну справу.

Можна провести аналогію. Уявіть, що ваше тіло — це автомобіль. Щоб автомобіль їхав, ви заправляєте його бензином, регулярно відвозите на сервіс для заміни витратних матеріалів і перевірок, не втручаєтеся самостійно в тонкі налаштування його систем та уважно стежите за тим, які помилки показує вам приладова панель. Якщо з-під капота вашого авто валить дим, то перше, що ви зробите, — перестанете ним їхати. Те ж саме з вигоранням: якщо ви відчули, що впродовж тривалого часу робота більше не приносить вам задоволення, то це сигнал до того, щоб переглянути вашу поведінку й щось змінити.

Як уникнути вигорання

— Існує величезна кількість літератури про вигорання, але я б зупинила свій вибір на тих матеріалах, які навчають усвідомленості, — пропонує Ольга. — Володіючи навичками усвідомленості, ви не заженете себе в пастку вигорання, а будете бачити ясно свої можливості, обмеження й жити життя відповідно до ваших особистих цінностей. Це можуть бути книжки чи курси для самостійної роботи або психотерапія — як найшвидший та найефективніший спосіб допомогти собі, якщо ви відчули симптоми вигорання.

Терапія є найкращим вибором, оскільки часто вигорання можна переплутати з початком депресії, яку не варто лікувати книжками, а краще довіритися фахівцям.

— Книги, які я рекомендую почитати:

• Бестселер сестер Нагоскі «Вигорання. Новий підхід до позбавлення від стресу». Книга орієнтована на жінок, описує безліч соціальних установок, з якими стикаються жінки та які можуть призводити до вигорання.
• Енн Гелен Петерсон, «Досить вигорати. Як міленіали стали найбільш утомленим поколінням»: розповість про те, як так сталося, що ми стикаємося з вигоранням, адже «раніше наші бабусі й дідусі жили, і все в них добре було».
• Селеста Хидли, Do Nothing: How to Break Away from Overworking, Overdoing, and Underlining: допоможе примиритися з фактом, що робота може не бути найголовнішим у нашому житті, і що інколи нічого не робити й просто сидіти на дивані не так уже й погано.

— Ще я рекомендую встановити застосунки для медитацій і в перервах між роботою вчитися медитувати й перемикати свій мозок, — радить Ольга. — Чудово працюють Headspace, Calm, Breathe, Mindfulness і будь-який інший застосунок, який допоможе вам побути хоча б 10 хвилин наодинці з самим собою.

Розкажи, що тобі допомагає не вигорати, у нашому Discord-каналі.