Зідзвони в піжамах: що буде з віддаленою роботою?

Вступ

Перш ніж занурюватися в тему, я б хотів почати з короткої хронології.

• 2006 рік

Amazon Web Services запустили першу лінійку продуктів для хмарних обчислень. Раніше для корпоративного спілкування здебільшого використовували стаціонарні телефони. З інструментів для текстової комунікації в режимі реального часу — чатів — були Yahoo Messenger, MSN Messenger і Cisco WebEx. Skype уже існував, але він не був популярний, а якість відеодзвінків залишала бажати кращого.

2006 року я саме почав працювати віддалено за схемою nearshore, на той момент не дуже поширеною. Я працював з офісу в Мексиці й спілкувався з людьми зі Сполучених Штатів, Іспанії, Росії, Індії та Чилі.

Люди, які сиділи навколо мене, здебільшого працювали з іншими клієнтами й проєктами. А в офісі ми перебували лише тому, що міжнародні дзвінки було простіше й дешевше здійснювати звідти, ніж з дому.

За такою схемою я пропрацював 7 років.

• 2013 рік

2013-го я повністю перейшов на віддалену роботу з дому в Мексиці. Роботодавець перебував у Остіні, колеги та клієнти — у різних країнах, але потреби працювати з офісу або особисто зустрічатися з клієнтами в мене не було.

Так я пропрацював 5 років.

• 2019 рік

У квітні 2019 року я приєднався до команди EPAM і став працювати з офісу клієнта в Далласі. Це тривало приблизно 11 місяців, поки не почалася пандемія.

З моменту «великого ув’язнення», як і багато людей по всьому світу, я перейшов на віддалену роботу й досі продовжую працювати з дому.

Виходить, мій загальний досвід віддаленої роботи — 15 років. Саме тому я вирішив поділитися думками про цю форму роботи, зокрема про плюси й мінуси, складнощі та перспективи.

Чому багато хто чинить опір віддаленій роботі?

Щоб відповісти на це запитання, яке стосується не тільки компаній, а й працівників, я хочу зосередитися на трьох аспектах:

1. Перший відноситься до власне віддаленої роботи, її переваг, обмежень і труднощів.
2. Другий пов’язаний зі страхом змін, абсолютно природним для людини.
3. Третій стосується економічних та ринкових рухів.

Давайте розглянемо кожен із них.

Складнощі віддаленої роботи

Перший виклик, з яким стикаються віддалені працівники-початківці, — самодисципліна.

Деяким людям складно встановлювати межі вдома. Вони можуть думати: «Я ж удома, чому я маю себе обмежувати?»

Самодисципліна полягає в тому, щоб встановити межі для себе та свого оточення. Необхідно обмежити все те, що відволікає вас удома, бо коротке повідомлення друзям у соціальній мережі легко перетворюється на годинну розмову, а догляд за дітьми або іншими членами сім’ї може зайняти всі робочі години.

Тому потрібно тренуватися бути організованим. У кожної людини може бути свій спосіб, але якщо ви, наприклад, не можете перервати розмову з другом у соціальній мережі, боячись здатися грубим, краще взагалі не розпочинайте цю розмову.

Також важливо встановлювати межі для всіх, хто з вами живе. Сім’я має розуміти, що те, що ви перебуваєте вдома, не означає, що ви у відпустці. Ви маєте встановити чіткі правила, що стосуються годин роботи та питань, на які ви можете або не можете звертати увагу в робочий час.

І, будь ласка, хоч це й дуже складно, не дозволяйте кішці лежати на клавіатурі, коли ви працюєте.

Це не означає, що ви маєте бути прив’язані до стільця вісім годин на день; це питання самодисципліни для того, щоб виконати робочі завдання вчасно. Попри те, що все це звучить просто, для когось це доволі важке завдання, оскільки воно вимагає навичок тайм-менеджменту та зміни способу мислення.

У чому переваги роботи з дому?

Удома повно чинників, що відволікають, але водночас тут можна уникнути всіх тих речей, які відволікають в офісі та при цьому складно піддаються контролю.

Перша очевидна перевага — економія часу: той час, який щодня йде на поїздку до офісу та з нього, можна витратити на кілька робочих завдань або особистих справ.

Друга перевага — контроль над оточенням: ви можете зачинити двері в кімнату, щоб домашні тварини не заважали, попросити дітей не галасувати тощо.

В офісі, коли колеги підходять до вас, щоб поспілкуватися, складно їх ігнорувати або переривати, щоб не виглядати недружелюбно. А якщо ви працюєте з дому й не відповідаєте на повідомлення кілька годин, бо маєте щось важливіше на цей момент, ніхто не сприйме це неправильно.

Ви також можете визначити свої найбільш продуктивні години. Звичайно, є ситуації, коли необхідно бути на онлайн-зустрічі або активно моніторити систему. Але ви можете вирішити, в який час доби ви максимально продуктивні. Це зазвичай ті години, коли ви найбільш сконцентровані, бадьорі та енергійні, адже деякі люди — жайворонки, а інші — сови. Це означає, що роботу потрібно підлаштувати під ваш хронотип, а не навпаки.

Недоліки віддаленої роботи: а чи є вони?

Їх немає.

Я серйозно: щойно ви встановите межі для себе й членів сім’ї та знайдете зручний режим роботи з дому, не залишиться нічого, що б ви могли зробити в офісі, але не можете зробити віддалено.

Хтось скаже, що очевидний мінус — залежність від якості інтернет-з’єднання. Але збої можуть траплятися як удома, так і в будь-якому офісі. Де б ви не перебували, складно працювати, якщо немає Інтернету. Але навіть у цьому сценарії у віддаленої роботи є велика перевага: якщо Інтернет не працює вдома, ви можете використовувати мобільний Інтернет або поїхати в кафе.

Іноді можна почути, що люди, які працюють віддалено, менш продуктивні. На мою думку, якщо ми говоримо виключно про продуктивність, це не так: робота з дому, навпаки, підвищує продуктивність.

Наприклад, удома ви носите найзручніший одяг, можете прикрасити простір і вибрати відповідне освітлення й температуру, водночас не завдаючи незручностей іншим. Удома ви працюєте з гаджетами й пристроями, які самі вибрали, у вас є можливість реагувати на форс-мажори, наприклад, вимкнення електроенергії або проблеми з Інтернетом, більш ефективно, не залежачи від інших, вам не потрібно витрачати час на евакуаційні тренування тощо.

Я міг би продовжити перераховувати переваги віддаленої роботи, але список стане занадто довгим.

Як опір змінам пов’язаний із віддаленою роботою?

Нам усім відома природна схильність людини опиратися змінам, а віддалена робота саме являє собою глибоку зміну — не тільки на особистому рівні, а й глобально в суспільстві.

Спершу хтось радітиме віддаленій роботі, а більш товариські люди відчують дискомфорт через відсутність «особистого контакту». Однак віддалена робота не передбачає знищення цього контакту, він просто зміниться: тепер ми проводитимемо більше часу з сім’єю, ніж із колегами.

Другий рівень опору виникає в керівників середньої ланки, у яких немає досвіду віддаленої роботи. Їхні основні побоювання пов’язані з тим, що вони не зможуть контролювати працівників віддалено, не бачачи їх. Але це лише виверт розуму.

Спробую пояснити: у маленьких дітей є природний страх темряви. Страх того, що ми не можемо бачити, — як правило, ірраціональний, — впроваджений у мозок відтоді, як люди, не знаючи, як отримати вогонь або будь-яке штучне світло, ставали легкою здобиччю для всіляких нічних хижаків. Хоча зараз така ситуація здається малоймовірною, цей інстинкт не змінився. Тому для начальства неможливість щось бачити прирівнюється до страху цього чогось.

За допомогою доступних інструментів будь-який менеджер може відстежувати продуктивність будь-якого працівника, незалежно від того, перебуває він у полі зору чи ні. І керівник, у якого вже є досвід віддаленої роботи, може помітити, що за таких умов продуктивність підвищується. Працівникам не треба витрачати час на транспорт, розмови в офісі, немає інших чинників, що відволікають, як-от евакуаційні тренування, святкування днів народження тощо. І якщо раптом знадобиться попрацювати вночі або у вихідний, працівник на віддаленій роботі погодиться з більшою ймовірністю, адже йому не потрібно нікуди для цього їхати.

Найбільший опір віддаленій роботі зазвичай чинить вище керівництво компанії. І невдоволення віддаленою роботою зумовлене не продуктивністю працівників, а виключно економічними чинниками, про які я розповім трохи пізніше.

Я впевнений, що колись корпоративний світ зрозуміє, що віддалена робота набагато ефективніша.

Вплив економічних і ринкових рухів

Пандемія справила глобальний економічний вплив на кожен бізнес. На корпоративному рівні він проявився у втраті реальної вартості деяких інвестицій.

Подумайте про велику компанію, яка вклала мільйони доларів у корпоративну будівлю до початку пандемії, або про невелику консалтингову фірму, яка уклала договір оренди чи кредитування для придбання офісного простору.

Незалежно від розміру компанії, будь-які вкладення в офісні простори дуже швидко стали поганою інвестицією. Значні суми вкладено в те, що ніхто не буде використовувати (як ми вже тепер знаємо) протягом приблизно двох років.

Ситуація погіршується, якщо йдеться про компанію, що розташована в країні, де санітарно-гігієнічні норми та вимоги безпеки змушують власників та орендодавців нерухомості підтримувати роботу всіх служб, якщо хоча б одна людина перебуває в приміщенні.

Уявіть, що вам доводиться щомісяця платити за воду, інтернет, електроенергію, охорону, прибирання тощо, за простір, призначений, припустімо, для 100 осіб, коли в кращому разі там буде близько десяти працівників.

Ця ситуація стає ще складнішою, якщо йдеться про публічну компанію, де акціонери вимагають результатів від топ-менеджерів. І одна з основних метрик для оцінювання продуктивності — інвестиції, які ця компанія робитиме для зростання й підтримки бізнесу.

Збереження великої та дорогої інфраструктури заради кількох людей не видається розумним вкладенням коштів, чи не так?

Ось чому топ-менеджери наполягають на поверненні в офіс. І це зовсім не через питання продуктивності, безпеки або менеджменту. Це пов’язано з вищезгаданими ринковими причинами, коли керівники компаній відчувають обов’язок виправдати великі інвестиції в нерухомість.

Здебільшого звичайним людям доводиться адаптуватися до коливань ринку. Але й ринки мають підлаштовуватися під нові соціальні та економічні реалії.

Ця трансформація буде важкою й болючою, але вона відбудеться. Якщо відкинути витрати на офісні приміщення, я впевнений, що немає вагомих причин вимагати від працівників перебувати в офісі, якщо вони виконують робочі завдання за допомогою комп’ютера й можуть робити це з дому.

Висновок

Віддалена робота нікуди не дінеться, цей тренд уже не скасувати. Насамперед тому, що компанії зрозуміють: гроші, вкладені в офісну інфраструктуру, краще використовувати для інших цілей. І, зрештою, працівники беруть на себе витрати на робочі матеріали (Інтернет, меблі, вода тощо) і роблять це добровільно.

Єдине, що залишається, — адаптуватися до реальності та шукати більш ефективні способи дисциплінувати себе, довіряти колегам та управляти інвестиціями компаній з перспективою на майбутнє.

Як то кажуть (цю цитату часто приписують Дарвіну), «виживає не найсильніший і не найрозумніший, а той, хто найкраще пристосовується до змін».