5 Soft skills, які допоможуть досягти успіху на роботі та в житті

Олена Лавринович:

1. Життєстійкість

Життєстійкість (від англ. hardiness — «витривалість», «стійкість», «загартованість») — це здатність особистості витримувати стресові ситуації, адаптуватися, оговтуватися від невдач та розчарувань, зберігаючи при цьому внутрішню збалансованість без зниження успішності діяльності.

На думку психолога Сьюзан Кобаса та професора Сальваторе Мадді, є три елементи, які необхідні для підвищення рівня життєрадісності:

• Прийняття ризику. Життєрадісні люди розглядають складні ситуації та невдачі як виклики, а не як паралізуючі події. Вони визнають, що зміни — це частина життя, і підходять до своїх проблем неупереджено та з готовністю вчитися на невдачах.
• Залученість. Життєрадісні люди мають сильне почуття прихильності, яке не обмежується тільки роботою. У таких людей глибокі і значущі відносини з іншими людьми та справами, про які вони палко дбають. Ці зобов’язання та справи дають їм привід продовжувати боротися і не здаватися, зіткнувшись із негараздами.
• Контроль. Життєрадісні люди витрачають свій час та енергію на ситуації та події, які вони контролюють. Вони не витрачають час на турботу про речі, які вони не можуть змінити або контролювати.

Єдиний спосіб вирватися з глухого кута і по-справжньому зростати — це увімкнути установку на зростання і зосередитися на розвитку свого «я». Коли ми культивуємо бажання вчитися й зростати, ми також дозволяємо собі помилятися й переживати невдачі, бо невдача — це досвід. Тоді метою стає навчання для нашого особистого зростання, а не досконалість заради престижу чи похвали.

Один зі способів підвищення рівня життєстійкості — когнітивна реструктуризація: це спосіб переосмислити свій погляд на негативні події та поглянути на речі більш оптимістично. Частина процесу когнітивної реструктуризації — критичний аналіз подій у житті та постановка собі трьох запитань:

• «Чи є ця проблема чимось, що я можу безпосередньо контролювати? Чи можу я це змінити?» Якщо відповідь буде — так, то дійте. Іноді зміни відбуваються просто. Іноді зміни відбуваються повільно і потребують часу, енергії та прихильності процесу самопізнання й особистісного зростання. Але, якщо проблема спричинена чимось, що ви змінити не можете, то потрібно змінити своє ставлення до цього.
• «Чи є ця проблема чимось, що не викликане мною, але на що я можу якимось чином вплинути?» Наприклад, якщо проблема спричинена вашим керівником або колегою, то, звісно, ви не можете змінити те, як ця людина реагує чи поводиться, але у вас усе ще є контроль над тим, як ви вирішите реагувати. Ви можете пом'якшити їхній гнів або побачити гумор у ситуації, тим самим впливаючи на результат.
• «Чи є ця проблема форс-мажором або чимось, що повністю перебуває поза моїм контролем?» Якби ми проаналізували те, через що ми відчуваємо стрес, то виявили б, що більшу частину часу ми турбуємося про речі, які не можемо контролювати (погоду, коливання в економіці, дорожній рух тощо). Що ви робите, коли виявляєте, що речі, про які ви турбуєтеся, перебувають поза зоною вашого контролю? Ви приймаєте, що зміни, розчарування і труднощі — частина життя, і що ваша нинішня ситуація теж із часом зміниться. Коли ви стикаєтеся із ситуацією, яка не перебуває під вашим контролем, — адаптуйтеся якнайшвидше, щоб мати змогу присвятити свій час та енергію виконанню своїх зобов’язань і тому, щоб навчитися якомога більшому на цих труднощах.

5 механізмів розвитку життєстійкості:

• Життєстійкі переконання — оцінка життєвих змін як менш стресових на основі залученості, контролю та прийняття ризику;
• Створення мотивації до трансформаційного подолання;
• Посилення імунної реакції шляхом психічної та фізичної мобілізації;
• Посилення відповідальності та турботи про власне здоров’я (життєстійкі практики здоров’я);
• Пошук ефективної соціальної підтримки, яка сприятиме трансформаційному подоланню, через розвиток навичок спілкування.

Агнія Асанович:

2. Вміння вирішувати проблеми — комплексні проблеми, проблеми в ситуації невизначеності

Навички управління проблемними ситуаціями важливі для ухвалення рішень та їх розробки. Найбільш успішні співробітники здатні впоратися з сучасними викликами, навіть якщо в них немає достатньої кількості інформації, ресурсів і часу.

Розглянемо етапи лінійного процесу вирішення проблеми:

1. Ухвалення рішення про залучення/не залучення до проблеми на основі первинної інформації.
2. Збір більш детальної інформації про проблему з різних достовірних та актуальних джерел.
3. Обробка інформації: визначення, аналіз, групування, порівняння, синтезування даних.
4. Концептуалізація: виявлення і побудова значущих зв’язків між різними групами даних, визначення патернів, концептуальне обґрунтування, пошук закономірностей, висування гіпотез та їх перевірка.
5. Застосування знань, отриманих у результаті кроків 1–4, для ухвалення рішення.
6. Застосування знань, отриманих у результаті кроків 1–5, для вирішення проблеми.
7. Закріплення розуміння, як вирішувати проблему такого роду, у навичку і застосування цієї навички в подібних ситуаціях.

У реальності цей процес не завжди лінійний. У випадку з вирішенням комплексних проблем співробітники змушені повертатися до попередніх етапів, перш ніж продовжити наступні. Це відбувається, тому що в комплексних проблемах ми маємо справу з величезним ступенем невизначеності й неоднозначності та мінімальним ступенем контролю над ситуацією. Така кількість невідомого та неконтрольованого не дає нам змоги звести процес вирішення проблеми до звичних правил, процесів і алгоритмів. Для вирішення комплексних проблем важливі навички і культура постійного та швидкого навчання на основі висновків, отриманих унаслідок перевірки гіпотез або експериментів у керованих/малих масштабах. Такий підхід дає змогу співробітникам оперативно перекалібрувати поточні процеси і швидко адаптуватися в поточній ситуації.

3. Вміння мислити системно

— Системне мислення — це бачення нашого бізнесу і бізнесу клієнта як системи динамічних функцій, що постійно розвиваються, у їхньому комплексному взаємозв’язку. Це означає, що в процесі аналізу викликів і можливостей, а також при розробці рішень ми враховуємо всі складові частини бізнес-системи: технології, дані, людські ресурси, процеси, досвід тощо. Системне мислення допомагає нам побачити цілу картину, не випустити важливого з поля зору та зосередити зусилля на розробці системних рішень для комплексних проблем, а не приватних, які не матимуть довгострокової цінності та ефективності — як для клієнта, так і для нашого бізнесу.

Розвиток системного мислення багато в чому пов’язаний з умінням ставити хороші запитання.

Нижче приклади запитань, які поставили б співробітники, що мислять системно:

• Що ми знаємо і не знаємо про проблему?
• Чи описала команда проблему з точки зору подій, учасників, закономірностей та її впливу на X,Y,Z?
• Чи почули ми різні точки зору з приводу цього питання?
• Чи встановили ми взаємозв’язок між причиною та наслідком, враховуючи важливі змінні?
• Чи виключаємо ми з аналізу змінні, які ми не можемо контролювати і які мають незначний вплив на проблему?
• Чи формулюємо ми проблему з точки зору її розвитку в часі?
• Чи визнаємо ми, що наша нинішня ситуація — результат рішень, ухвалених у минулому? Яких рішень?
• Чи відступаємо ми на кілька кроків від конкретного завдання і чи починаємо ставити запитання про те, чому вирішення цього завдання важливе, якій важливішій і більшій меті воно слугує?

4. Вміння взаємодіяти та збиратися в експертні нетворки

— Вирішувати комплексні проблеми в комплексних ситуаціях потрібно не поодинці, не в одній і тій самій команді, а динамічно взаємодіючи з іншими командами і вибудовуючи нетворкінг, що складається з експертів — якщо потрібно, з усієї організації або навіть поза її межами.

Що робить команду/нетворк ефективними:

• Ви поділяєте спільну мету та зобов’язання і вважаєте, що це дуже важливо.
• Усі в команді визнають свої обмеження в знаннях та досвіді і виявляють максимальну повагу та інтерес до поглядів своїх колег.
• Замість параду его, влади і статусу всі беруть участь в обговоренні на рівних, без побоювання бути засудженими та виключеними, без страху піти на ризик і помилитися.
• Стратегічні помилки в експериментах вітаються як спосіб оптимізації підходів для створення найкращого рішення.
• Ролі в команді чітко розподілені, і кожен активно робить свій внесок.
• Уся команда переслідує ті самі чіткі завдання.
• Виділяється час на ретро сесії та рефлексію.
• Відбувається колективне навчання та обмін знаннями.
• Конструктивні дебати та критичні запитання вітаються для прояснення ситуації та валідації підходів.
• Усі діляться один з одним конструктивним зворотним зв’язком та визнають внесок один одного.

5. Вміння мислити експоненційно

— Застосування експоненційного мислення вимагає наявності досить амбітного виклику і здатності співробітників замахнутися на рішення на рівні наукової фантастики з позитивними передумовами для його реалізації. Зазвичай такого роду рішення змінюють життя суспільства, а може, навіть і світ.

Висококонкурентний і високотехнологічний ринок клієнтів вимагає постачальників рішень, створюваних саме експонентними мислителями, адже тут вони можуть розраховувати на прорив у галузі, стати піонерами і першопрохідцями в ключових і, найголовніше, масштабних трансформаціях.

Уже на старті розроблення рішення такі команди не обмежуються метою збільшити ефективність продукту/сервісу тощо на 10%; вони відразу переслідують десятикратні (x10) поліпшення.

Які практики потрібно змінювати, щоб почати мислити експоненційно:

• Якщо ви дієте обережно і ставите свідомо досяжні цілі, а ризики не вітаються;
• Якщо ви відкидаєте амбітні ідеї і віддаєте перевагу перевіреним роками підходам;
• Якщо ваша команда не терпить невдач — це знак того, що ви мислите недостатньо масштабно і не вчитеся на важливих помилках;
• У команди немає інфраструктури та ресурсів для експериментів і ризиків;
• Ви не піддаєте свої ідеї перевірці на ранній стадії розроблення рішення/частій перевірці;
• Ви не збираєте відгуки регулярно і не здобуваєте з них швидких уроків;
• Ви думаєте, що невдача — це «марна трата» часу і грошей;
• Ви і члени вашої команди не звикли прототипувати і змінювати свій погляд на вирішення проблеми при отриманні нових вхідних.

Які soft skills потрібні сьогодні в IT? Го обговорювати в наш Discord-канал.